Позачасова мораль, це ті істини, які є незмінними. Наприклад, - людське життя як найбільша цінність чи повага до батьків... І є мораль цьогочасна - наприклад, про невтрату незайманості до весілля...

а можна ще одне речнення, ніяк не пов"язане з тематикою сайту? А позачасова мораль-це як?І як визначити, що туди належить, а що ні?

Так, сонце, це був Фройд.
Як на мене, того не можна душити, бо воно рано чи пізно виплеснеться. Ми є унікальними, і мало того, що ми кричимо, аби нас оточуючі сприймали такими, як ми є. Нам самим треба навчитися себе такими приймати.
До речі, все це ще раз засвідчує, що мораль нам нав*язана штучно і не є нам природньою. Не вся мораль, звісно... Є позачасова мораль. Ладно.

Під час перегляду альмадоварівськго "Матадора"(фільм про некрофілів та некрофілію) мене найбільше зацікавила реакція аудиторії: народ дивився, роззявивши рота від захоплення(адже всім здавалось, що у темряві того не видно).По закінченню сеанса всі, кого я питала про враження, відзначили, що це було огидне та аморальне видовище.Парадокс.Мені здається, що більшість просто інстинктивно пхає своїх тарганів(позначимо цим словом всі ті схильності та дії, що суперечать суспільним стандартам) у подсвідомість як щось небезпечне, ненормальне.І навіть самі забувають про це.Здається, Фройд(а може й не він:) )проводив дослідження, що практично всі діти, по-моєму, в три роки, займаються мастурбацією, але дуже мало хто з них про це пам"ятає, коли дорослішає.Тому що це непристойно, тому що це не можна.Так само і з тими тарганами з наших бідних голівок: вони-то є, але ми їх не хочем бачити.Бо тоді ми офіційно станемо "не такими", а це великий стрес, голівонька розболиться і т.д.На цьомумісці мої глибокі філософські і, безумовно, геніальні з усіх боків роздуми зупинились..:)

А про мене, то проблема не стільки в тому, що людина юоїться. Ні, вона не боїться, вона просто не може. Використовуючи вашу метафору, таргани не бажають вилізати назовні, і їх звідти не витягти... Часто буває, просто не знаходиш вірних слів, щоб розказати, а деякі речі (наприклад, в езотериці) взагалі не можна розказати словами. Щасливці, яким це вдається - і ' класні поети, музиканти, художники... І кожна люина прагне висловитись найточніше... Sorry за банальщину і грузіння, просто ваша тема мене зачепила:)

Мдя...
Ти права - морок мені по душі:)
Гаразд, зайду туди, куди пропонуєш. А таргани ліпше щоб вилазили, аніж гнили всередині...

а взагалі, про похмурі речі...Не знаю, чи тобі сподобається і чи це відповідне місце для цього, але ось лінк на один цікавий сайт.Раджу зайти в розділ "writings" та клікнути на ліву фотку(там де Michael Gira).Я досі під враженням, так писати, такі речі..Особливо твір під назвою "why I ate my wife".І "Drainland".Це вірші.Під час прочитання, мені в голову прийшла така думка, що у мене, напевне, ніколи б не вийшло написати щось подібне.Не тому, що у мене цього немає всередині, а тому, що я, як і більшість людей, боюсь, щоб таргани з моєї голови не повилазили із підсвідомості у свідомість.мені здається, що ті, хто каже фрази типу "огидно", "неприродньо", "аморально" просто лицемірять.Мені здається, що таке є у всіх.Ось.."Словєсний панос":))

мені здавалось, ти таке любиш...:РРР

ууу...
Мрачновато.